2.2.7. Helichrisum armarium (L) Moench.— цмин пісковий.
Народні назви: безсмертники польові, сухарики, жовті котики, жовті котячі лапки, сухоцвіт.
Рос. назва: цмин песчаный.
Аптечна назва для суцвіту, що вживається в рецептурі — Stoechadas citricum.
Родина: Asteraceae (Compositae) — айстрові (складноцвіті).
Малюнок — таблиця XII
Багаторічна трав’яниста рослина, заввишки 10—ЗО см. Стебло одиночне, рідше дещо зверху галузисте, а якщо їх декілька, то вторинні частіше не плодоносні, шерстисто-повстисте, як і вся рослина. Листки прикореневі довгасто-оберненояйцевидні, тупуваті, верхні — лінійно-ланцетні, гострі. Квітки лимонно-жовті, іноді оранжеві, трапляються цегляного кольору, зібрані в кулясті кошики. Цвіте з VI по IX. Запах рослини своєрідний. Росте переважно на піщаних грушах, на сухих лісових галявинах, перелісках, горбах, на перелогах і межах, піщаних і кам'янистих схилах. Поширена повсюдно.
Збирають суцвіття-кошики звичайно в перші два тижні цвітіння. Сушити треба довго, бо відчуття їх сухості обманливе і недосушені суцвіття можуть зіпсуватися. Однак в дуже жаркому приміщенні квіткові кошики осипаються.
В суцвіттях виявлені флавоноїди: саліпурпозид, 5'діглікозид нарінгеніну, З ді глікозид кемпферола, глікозид апігеніна, ізосаліпурпозид, а також вільні на-рінгенін і апігенін. Крім того, виділені: 5,7-діоксіфталід,
5-метоксі-7-оксіфталід, 5-метоксі-7-оксіфталід, 5-мето-ксі-7-глікозил-фталід, дітерпеновий спирт, стероїдні сполуки і кампестерин, а також барвники фенольного характеру; жирні кислоти, інозит, ефірна олія (до 0,04 %). В олії є п-крезол і значна кількість вільних кислот, зокрема, капронова кислота.
У траві знайдено дубильні речовини, вітамін К і ефірну олію. Суцвіття містять стерини, смоли, сапоніни, нафтохінон, каротин.
Рослина визнана науковою медициною і широко використовується. Відомі, наприклад, препарат фламін в таблетках (сума флавонів), настоянка і відвар. Крім того, цмин входить до складу жовчогінних зборів тощо.
Ще у 40-х роках М. А. Носаль писав, що народна медицина широко застосовує цю рослину при всіляких хворобах, а для жовчогінних цілей в навколишній природі не знаходять кращого засобу, ніж суцвіття цмину. В народі колір квіток цієї рослини пов'язують з кольором обличчя людини, хворої на жовтяницю. Напаром
з цмину я лікував жовтяничних хворих. У деяких після приймання чаю з нього жовтяниця зникала за 5 днів.
У інших виходили з кишечника аскариди, причому забарвлені в жовтий колір, а не блідо-рожеві, як звичайно після інших глистогінних засобів.
Думаю, що пігменти цмину (в сукупності, можливо,
з якимись іншими діючими речовинами цієї рослини) діяли на глистів. Слід підкреслити відсутність явної токсичності цмину для людини, якщо порівняти з токсичністю інших глистогінних засобів.
За народними спостереженнями, маючи лікувальний пігмент і специфічну гіркоту, суцвіття цмину в напарі
40,0 г на 1 л окропу, крім лікування жовчних шляхів, благотворно впливають на саму печінку, особливо при цирозах з кольками. Цей напар, але у дозі 2 столові
| 
