Angelica silvestris L.— дудник лісовий.

Дягель, дягіль. Російська назва — дудник лесной; польська — dziggiel lesny

Рослина багаторічна, з коротким товстим кореневищем, з якого при розламуванні виділяється білий, як молоко, сік. Стебло пряме, дудчасте, заввишки до 1,5 м. Листки двічі-тричіпірчасті, верхні з здутими піхвами. Квітки білі, часто кремові, зібрані у великі зонтики. Загальної обгортки майже немає. Запах розім'ятих стебел і кореневищ сильний, специфічний, смак гіркий.

Росте на вологих луках і в лісах серед чагарників, на берегах і в заплавах рік, на берегах ставків і по краях ровів. Зустрічається в усіх областях середньої смуги Європейської частини СРСР, а в УРСР — повсюдно. Цвіте в липні і серпні.

Збирають кореневища з коренями, викопуючи їх навесні; восени збирають насіння (дуже мала потреба).

На організм людини діє потогінно, сечогінно, вітрогінно.

Вживання. Наукова медицина не користується цією рослиною, а в народі вона застосовується досить часто, особливо при нетравленні шлунка, як чай з кореневищ і коренів (20,0 г на 1 л води); при здутті кишечника у вигляді порошку, тричі на день на кінчику ножа; при млявому відходженні сечі, при затриманні сечі; при катарах легень як засіб, який особливо швидко видаляє липке і в'язке харкотиння з бронхів.

Зовнішньо дудник лісовий вживається в суміші з запашними травами у вигляді відвару і напару для зміцнювальних ванн, а також у вигляді спиртової настойки для натирання при подагрі, ревматизмі, болях у попереку тощо.

Під час холерної епідемії пили краплями спиртову настойку з кореня дудника (краще дягель лікарський ) І часнику, а також курили міцну махорку як засіб, що уберігає від зарази.

Наводжу кілька народних рецептів внутрішнього і зовнішнього вживання дудника.

1. При здутті кишок і коліках в них випивають за день 5 столових ложок відвару з кореневища дудника, аїру і дубової кори на 1 л води. Всі компоненти для суміші в подрібненому вигляді в рівних кількостях, а для відвару беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води.

2. При недостатній діяльності нирок, для посилення

Зі виділення сечі вживають відвар з кореневища дудника і стебел хвоща , обидві рослини в рівних частинах за об'ємом. Ложка суміші на 1 склянку води. Кип'ятять 10 хвилин. Випивають за день 3 склянки.

3. При стійких поносах, коли первопричину усунено і багато засобів випробувано, а полегшення немає, застосовується чай по 3 чашки на день з відвару на червоному вині (кагор) такої суміші трав, взятих по 5,0 г кожної на 0,5 л вина: полину , хвоща , кореневищ дудника, звіробою , золототисячника і по 2 г холодної м'яти і кореня валеріани . Корінь валеріани і зілля холодної м'яти не варять, а всипають у відвар, коли він париться. Парять у закритій посудині півгодини. Для прийому на 1 склянку кип'ятку вливають 2—4 столові ложки такого відвару суміші на вині.

Зовнішньо кореневище з коренями застосовують у народі в таких випадках-:

1. Крапля соку, вижата з кореневища і впущена в дупло хворого зуба, заспокоює біль. Цього ж досягають жуванням кореня дудника.

2. Столову ложку дрібно порізаного кореня чемериці (Veratrum album L., — рослина сильно отруйна) і чайну ложечку насіння дудника добре розтирають і змішують з несолоним свинячим салом (смальцем). Цією маззю користувались у народі проти білизняних вошей, намазуючи тіло у вразливих місцях тонким шаром і трохи втираючи.

3. При болях у вусі впускають у канал вуха кілька крапель соку з кореня дудника.

Зберігання. Кореневища і корені дудника зберігають у мішках, а насіння у коробках.

Все, що стосується дудника лісового (Angelica silvest-ris L.), відноситься також до дуже схожої з ним лікарської рослини, яка фігурувала в науковій фармакопеї як Archangelica officinalis Hoffm. (або Angelica archangeli-ca L.) — дягель лікарський . Ця рослина в усіх випадках застосування має в народі перевагу щодо своєї лікувальної ефективності перед дудником лісовим.

Спостереження показують, що ця перевага справді є. Мабуть, кількість і поєднання діючих лікувальних начал у дягелю лікарського більш сприятливі, ніж у дудника лісового; цей останній вважається тільки замінником першого. Це пояснюється не тільки великою схожістю зазначених рослин, а й тим, що Angelica archangelica L. зустрічається в далеко меншій кількості, ніж Angelica silvestris L., і тому нерідко розводиться в городах і палісадниках.

З молодих стебел і листкових черешків цієї рослини виготовляють приємні на смак цукати для прикрашання тортів, настоюють на них горілку. Відомо, що з насіння цієї рослини добувають ефірне масло.