Кмин

Carum carvi L.— кмин. Російська назва — тмин обыкновенный; польські назви: kmin, kminek, karolek.

Родина: Umbelliferae — зонтичні.

Популярна дворічна рослина. Росте в дикому стані по луках, пасовищах, полянах, балках, при дорогах. Зустрічається скрізь, крім південних і південно-східних областей. Культивується і розводиться для збирання насіння, яке містить ефірне масло. Цвіте в травні — червні:

Збирають насіння, зрізуючи серпом усю рослину (не виривати з корінням) вранці з росою, в'яжуть у снопики, досушують і вимолочують.

Вважається вітрогінним, збуджуючим травлення і сечогінним.

Вживання. Наукова медицина користується насінням кмину мало, зокрема як проносним. В аптеках можна знайти і насіння, і кминне масло.

В народі і в народній кулінарії насіння кмину застосовують досить широко. Кмин вживають як пряність у стравах, при засолюванні огірків і капусти, ним посипають хліб і булочки, його застосовують при виготовленні сиру, призначеного для тривалого зберігання. В польському народі популярний кминний суп. Солому, що залишилася після обмолоту кмину, дають худобі, яка охоче її поїдає і збільшує удій молока. У білорусів, українців, поляків, чехів кмин є улюбленою і необхідною рослиною. На Україні не буває в селі хати, щоб під час сінокосів люди не зібрали собі 2—3 снопочки кмину.

1. Насіння кмину вживають при млявому травленні, для збудження діяльності шлунка і кишечника, як вітрогінний і як освіжаючий засіб.

У дитячій практиці застосовують відвари насіння кмину на воді (ложка насіння на склянку води). Кип'ятять 5 хвилин у закритій посудині і підсолоджують цукром (1 столова ложка на 1 склянку відвару). Дають дитині 5—6 разів на день по 1 чайній ложечці. Засіб дають як вітрогінне, особливо в тих випадках, коли дитина плаче і тре ніжкою об ніжку ("молотить животик"). Такий же відвар, але без цукру, застосовують для клізм при здутті живота як у дітей, так і у дорослих.

2. Буває, що вухо "затече" вушними виділеннями.

які по-народному називаються "вощиною", причому притупляється слух (без болю). В таких випадках роблять так: у цибулині, у верхній її частині, вирізують кубик 1 ножем поглиблюють і розширюють отвір. В цю заглибину насипають чайну ложечку насіння кмину і закривають винутим з цибулини кубиком. "Фаршировану" таким чином цибулину печуть. З цієї, ще гарячої цибулини вижимають сік. Кілька крапель такого, ще теплого соку впускають у канал вуха і закривають ваткою. Процедуру повторюють 2 рази на день до зникнення недуги. В народі існує переконання, що від цього засобу кращає слух не тільки при "вощині", а й при "шумі" і "сіпанні" у вусі.

3. Добре розтерте насіння кмину і листя холодної м'яти запарюють кип'ятком, всипають туди житнього борошна, замішують і цим, дуже теплим, тістом обкладають грудь жінки-годувальниці при утворенні нариву. Лікування триває кілька днів підряд.

4. При постійній сльозотечі (що посилюється на вітрі) впускають в очі кминні краплі. Готують їх так: у склянці води кип'ятять 1 столову ложку насіння кмину. У гарячий непроціджений відвар всипають 1 чайну ложечку пелюсток волошок , стільки-ж подрібненої трави очанки і стільки ж порізаних листків подорожника великого. В цьому відварі зазначені рослини мокнуть добу. На другу добу відвар з рослинами проціджують крізь шматочку і ще раз фільтрують крізь ватку. Одержаними таким чином краплями закапують очі кілька разів на день.

5. При здутті кишечника п'ють відвар з такої суміші:

2 столові ложки насіння кмину, по 1 чайній ложечці насіння городнього крону і листків деревію , і столову ложку подрібненої вівсяної соломи — все це на півлітра води. Варять 10 хвилин, проціджують. Випивають протягом дня малими ковтками.

6. Матерям, які годують груддю, для збільшення кількості молока рекомендується їсти хліб, спечений з кмином, і пити сметану, в якій варився кмин. Спосіб готування: 1 ложка насіння кмину на 1 склянку сметани; кип'ятять на малому вогні 3 хвилини.

Зберігання. Добре висушене насіння кмину зберігають у залізних, щільно закритих коробках, стежачи за тим, щоб воно не запліснявіло.