Трав'яниста багаторічна рослина висотою 0,6 - 1,2 м з повзучим кореневищем. Стебла прямі, облиственные, догори здебільшого гіллясті. Листи нерівнозподвійноззубчасті, верхівковий аркуш більший, 3 - 5ылопатевий, бічні овальні, нероздільні. Квіти дрібні, численні, зібрані в пухку мітелку, кремові або жовті, пахучі. Цвіте в червні-липні. Росте на вологих лугах, берегах річок і озер, у вільшняках, у вологих лісах і заростях. Поширена повсюдно. Збирають квіти влітку, а коріння восени. Уживають чай із квітів таволги: 15,0 г на 1 л води як сечогінний засіб при нефритах, хворобах сечового міхура, ревматизмі, подагрі, а також і при болях вжелудке. При хворобах сечостатевих органів, при водянці, ревматизмі й подагрі застосовують наступну суміш: квітів лабазника - 10,0 г, листів мучниці - 15,0 г, трави грижниці - 10,0 г, стовпчиків (ниток) кукурудзи - 15,0 г, стулок бобів квасолі, кореня бузини трав'янистої - 15,0 г, березових бруньок - 15,0 г, хвоща - 10,0 г, трави споришу - 10,0 г, пелюстків волошок - 10,0 г. Усе змішують, беруть 4 столових ложки (кожна з верхи) цієї суміші, заливають із вечора 1 л сирої води, а ранком кип'ятять 5 - 10 хвилин, відставляють і ще напаривают півгодини, після чого проціджують і віджимають. П'ють теплим, в 6 - 7 прийомів до плину дня. При сильних болях у шлунку випивають в 4 - 5 приймань за день, що настоявся запару (але не відвар) з наступної суміші: квіти таволги, листи який завгодно кропиви, трава звіробоя; кожного компонента по 2 столових ложки й усе на 3 - 4 склянки окропу. Для промивання гнійних ран, для іригацій при білях, для клізм при поносах і для компресів на гнійні й незагойні рани, фістули, виразки й чирьи застосовують відвар з корінь таволги - 20,0 г у суміші з коріннями ракових шийок - 20,0 г, усе на 2 л води. Кип'ятять півгодини. Зберігання. Квіти таволги зберігають у добре закупорених коробках, а коріння вмешках. |
