Тирлич хрещатий

Тирлич хрещатий (т. лихоманник). Тирлич. Російська назва — горечавка пере-крестнолистная, или горечавка соколий перелет; польська — догусгка.

Родина: Сепііапасеае — тирличеві.

Багаторічна рослина з досить товстим кореневищем, яке несе кілька квітконосних стебел, густо вкритих листям, заввишки 15—60 см, які виростають з розетки прикореневих листків. Листки лінійно-ланцетні, тупуваті, багатожцлкові. Квітки сидячі, зібрані пучками в пазухах верхніх листків на дуже коротких квітконіжках; віночок з 4 яйцевидними відігнутими частками, всередині синій, зовні білувато-синій.

Росте на сухих схилах, серед чагарників, на полях, луках, горбах, у молодих рідких соснових лісах, любить відкриті місця, зустрічається іноді в центрі Європейської частини СРСР — на Україні, в лісостепу і лісових районах. Цвіте в липні — до половини серпня.

Збирають кореневища з коренями восени і головним чином від особин з зав'ялими стеблами. В народі існує думка, що ознака ця (в'янення стебла) означає, що рослина має вік не менше 3—4 років: стебло виростає тільки на 3—4-й рік життя рослини, а до того існує тільки розетка з листків. Ознака ця не відповідає описам у визначниках рослин, але насправді це спостерігається дуже часто. Корені проникають глибоко в землю, через що їх важко викопувати.

Вважають, що корінь цього тирличу збуджує апетит, зміцнює шлунок, діє глистогінно і перешкоджає нагноєнням.

Вживання. Наукова медицина застосовує не цей тирлич, а тирлич жовтий (G. lutea L.). Препарати його (порошки й екстракти) вживаються як гіркота, що збуджує апетит і поліпшує діяльність травних органів. Тирлич жовтий, мабуть, застосовують у народі там, де він росте (високогірні луки). На Волині ж цей вид зустрічається дуже рідко. В народі застосовують той тирлич, який більше зустрічається на місці, найчастіше G. cruciata L.

Відвар кореневищ і коренів тирличу (15,0—20,0 г на 1 л води) застосовують при млявому травленні, при запорах, відсутності апетиту, при блідій немочі, подагрі, артритах і, зовнішньо, для лікування старих гнійних ран.

Зважаючи на те, що водний відвар або напар кореневищ з коренями тирличу скоро псується, його виготовляють невеликими порціями, а ще кращим вважається виготовлення, замість напару, настойок на міцному вині, які приймають по 2—3 чарки щодня.

При підвищеній кислотності шлунка з здуттям, печією і запорами готують настойку на портвейні: беруть по 10,0 г таких рослин: коренів тирличу, апельсинних корок, кореневищ аїру , трави звіробою , бобівника , квіток пижма, кореня валеріани і трави сухоцвіту болотяного . Всю цю суміш заливають 1 л вина і ставлять на вікно на сонячне світло на 21 день. Потім проціджують і приймають: вранці натщесерце 2 столові ложки і стільки ж перед сном.

Крім того, кореневища і корені тирличу застосовуються при таких недугах.

Зовнішньо: 1. Гнійні рани посипають дрібним порошком коренів тирличу, змішаним порівну з порошком квіток ромашки лікарської.

2. Народним засобом проти смердючого потіння ніг є щоденне (перед сном) вимочування ніг у гарячому міцному відварі з суміші дубової кори і кореневищ тирличу, взятих у пропорції: 3 частини кори і 1 частина тирличу. При цьому в народі рекомендують замість панчіх, шкарпеток та інших видів обгортання ніг застосовувати льняні або конопляні онучі з саморобного полотна.

Всередину. Шляхом особистих спостережень я переконався у високій ефективності рослини в таких випадках:

1. Навіть найстійкіша печія проходить, якщо перед обідом щодня випивати чарку вина, в якому протягом 21 дня настоювались дрібно порізані корені з кореневищем тирличу.

2. При подагрі добре діє такий відвар: 3 чайні ложечки дрібно порізаного кореня тирличу заливають З склянками сирої води і варять протягом 7—10 хвилин. Весь цей відвар випивають протягом дня.

3. При катарі шлунка по 1 чайній ложечці (з верхом) дрібно порізаного кореня тирличу, трави деревію і трави золототисячника (№ 16) заливають З склянками сирої води і кип'ятять 10 хвилин. Весь відвар випивають протягом дня. При відповідній при цій хворобі дієті (про що буде сказано окремо) включається в харчування кисле молоко з булкою. При цьому забороняється горілка і обмежується куріння.

Цей же відвар приймають при відсутності апетиту, при кишкових захворюваннях, а також при блідій немочі у слаборозвинених дівчат.

Зберігання. Кореневища з коренями тирличу зберігають у дерев'яних ящиках, вистелених всередині папером.